ШТУРВАЛ. НАМ ПІДМІНИЛИ НУЛЬ

Система

CONTOUR

Вона не приходить як ворог. Вона приходить як відповідь на людське бажання помилятися менше.

Спочатку система допомагає.
Потім передбачає.
Потім рекомендує.
А далі — визначає межі можливого.

І питання вже не тільки в тому, чи довіряєш ти системі.

Питання в тому, чи помітиш ти момент, коли перестанеш обирати сам.

Фрагменти книги

Екрани в кімнаті перестали мерехтіти. Вони просто світилися рівним, теплим білим світлом, яке розсіювало тіні так акуратно, ніби тіні були технічною несправністю.

За вікном вечірній мегаполіс гудів на середніх частотах. Потоки людей рухалися плавно, без різких зупинок. На переходах майже ніхто не стикався. На сходах ніхто не біг. Навіть ті, хто запізнювався, запізнювалися оптимально: їхні персональні алгоритми вже перерахували маршрут, повідомили іншій стороні, змістили бронювання, компенсацію, час прийому їжі й рекомендований рівень навантаження на серце.

Колись люди називали це плануванням.

Тепер це називалося фоном.

02 Наступний фрагмент

— Хто вирішує?

— Комітет, статистика, юридичний модуль, Контур, скарги користувачів.

— Тобто ніхто.

— Ні. Багато хто. Не плутай розподілену відповідальність із відсутністю відповідальності.

Марк подивився на правила.

У старих антиутопіях хтось приходив уночі й міняв слова.

У новій системі правило могло оновитися через ланцюг локально правильних процедур.

Без брехуна.

Без наказу.

Без моменту, в який можна показати пальцем і сказати: ось тут сталося переродження.

Саме це було небезпечніше для аналізу.

Не тому, що система була гіршою.

Тому, що причинність була розмазана.

Автор

Віталій Мігович

Про автора

Я пишу про те, що мені самому не дає спокою.

Мене цікавить людина — її думки, переконання, страхи, свобода, віра, знання і те, як вона створює пояснення світу, а потім починає жити відповідно до них.

Я не претендую на остаточні відповіді. Мені цікавіше ставити питання, які змушують переглянути те, що здавалося очевидним.

Пишу книги, есе та короткі тексти про людину, її мислення і світ, який вона сама навколо себе формує.

Якщо мої тексти змушують тебе на мить зупинитися й подумати — значить, вони вже зробили те, заради чого були написані.

Віталій Мігович

Придбати книгу